До угод та юридичних фактів застосовуються різноманіт

ні колізійні правила. Так, до угод з "іноземним елементом"

застосовується здебільшого закон автономії волі (lex volunta

tis). Він означає, що сторони самі обирають закон для регла

ментації своїх прав та обов'язків. Наприклад, у ч. 1 ст. 569

Цивільного кодексу України встановлено, що права та

обов'язки сторін щодо зовнішньоторговельної угоди можуть

визначатися за погодженням сторін.

 Правове положення майна регламентується законом міс

цезнаходження речі (lex rei sitae). За цією колізійною при

в'язкою вирішуються питання, належні до права власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5693 Цивільного кодексу України

право власності на річ визначається за законом країни, де ця

річ знаходиться.

У законодавстві багатьох держав розрізняють статус рухомого та нерухомого майна. Здебільшого статус нерухомого майна визначається за законом країни, на території якої воно знаходиться. Такою є, наприклад, ч. 1 ст. 31 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1994 p., відповідно до якої правовий статус нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої воно знаходиться.

Стосовно рухомого майна може застосовуватися особистий закон володільця. Так, ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України вказує, що відносини спадкоємства визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. У цьому випадку законодавець використав прив'язку lex domicilii.

Щодо юридичних осіб (правосуб'єктності підприємств, установ, фірм тощо) використовується закон національності (lex societatis). Вказана прив'язка має декілька видів. По-перше, особистий статус може визначатися за законом знаходження адміністративного центру (Франція, Німеччина, Італія, Швейцарія і т. д.). По-друге, за законом місця заснування (реєстрації) статуту фірми, підприємства тощо (держави СНД, Чехія, Угорщина, СІЛА, Великобританія). Так, ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України вказує, що цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час укладення угод у сфері зовнішньої торгівлі й пов'язаних із нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію. По-третє, за законом

46

місця здійснення основної діяльності. Ця колізійна прив'язка переважно використовується в законодавстві країн, що розвиваються.

Щодо особистого статусу фізичних осіб застосовується особистий закон (lex personalis), в одному з двох його варіантів: як закон громадянства (lex patriae) чи закон місця проживання (lex domicilii). Перша прив'язка використовується переважно в державах "сім'ї континентального права", зокрема у Франції, ФРН, у Східній Європі. Друга прив'язка (вона є давнішою) найбільш широко застосовується у країнах "сім'ї загального права", зокрема у США та Великобританії. Часто у правових системах застосовують обидва варіанти прив'язок.

Колізійний принцип "закон прапора" являє собою трансформацію прив'язки "особистий (національний) закон" стосовно до повітряних та водних суднах, космічних об'єктів: "Національність морських суден визначається корабельним патентом, реєстраційним свідоцтвом і прапором в якості зовнішнього відмітної ознаки" (ст. 274 Кодексу Бустаманте). Правовий статус таких об'єктів регулюється законодавством держави, чий прапор несе повітряне або водне судно. Основна сфера застосування закону прапора - міжнародні морські, річкові та повітряні перевезення, торговельне судноплавство і мореплавання.

У деяких випадках закон прапора використовується як прив'язка до закону місця вчинення акта: "Закон прапора морського чи річкового судна або закон тієї держави, в якій зареєстровано повітряне судно, що застосовується до юридичних фактів і дій, скоєних на борту, якщо в силу свого характеру вони регулюються законом місця їх вчинення" (ст. 139 Закону про МПРП в Румунії).

Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цією ознакою розрізняють односторонні і двосторонні колізійні норми. Одностороння - це така норма, прив'язка якої прямо називає право країни, підлягає застосуванню (російське, українське, польське, англійське і т. д.). Як правило, одностороння норма вказує на застосування права своєї країни (російська колізійна норма вказує на застосування російського права).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що міжнародне приватне право - це та галузь права, яка регулює приватно-правові відносини з іноземним елементом.
Іноземний елемент буває трьох видів. Перший вид-іноземний суб'єкт, іноземний громадянин. Другий вид іноземного елемента - це юридичний факт, що має місце за кордоном. І, нарешті, третій вид іноземного елемента - це майно, що знаходиться за кордоном. У тому випадку, коли управовідносинах присутній один з таких видів іноземного елемента, кажуть, що в правовідносинах присутній іноземний елемент, і даніправовідносини представляють сферу міжнародного приватного права. Міжнародне приватне право регулює приватні правовідносини. За його рамками завжди залишаються публічно - правові відносини.